Ми живемо – нас задовольняє все навкруги: оточуючі, робота, друзі, дівчина, хлопець, дружина, чоловік, діти, родина…
Людина замислюється над пройденим життям і зробленими діями лише в кінці свого життя… Бо до цього часу усі її дії здаються ідеальними, такими що відповідають часу!
Лише тоді вона усвідомлює, о це я зробила правильно, о це – ні. Хоче повернути час назад!
Щось подібне відчуваєш, коли втрачаєш, щось дуже рідне та близьке у житті!!
Колись добра подруга мені сказала: Пам’ятай: навколо тебе такі ж неідеальні істоти…..І краще вкотре добре подивитись на себе…аніж збирати гіркі плоди на своє дерево. Адже це дерево – твоя душа. А вона повинна бути чистою і правильною хоча б у відношенні до самої себе!
Отож, моє серце відкрите для усіх ... і сповнене незважаючи ні на що і на кого світлих почуттів ... просто інколи треба сильніше стукати ... і воно відчиниться ... розкриє усю свою красу ...